Всі публікації цього блогу є моїми особистими думками, які я вирішив оприлюднити з тих чи інших причин.
Ні в якому разі жодна публікація не є поширенням інформації. Жодна з публікацій не є ангажованою будь-ким. Жодна з публікацій не є інспірованою моїми приватними неприязними почуттями до будь-якої особи - якщо, шановний читачу, вам здасться, що воно не так, напишіть мені про це. Я пишу тут лише те, в чому переконаний особисто. Я не претендую на істину в останній інстанції і залишаю за собою право на помилку, а також право на визнання цієї помилки, її виправлення, або впертого обстоювання.

1 березня 2018 р.

Постріл проміж ніг

"Газпром" вирішив знов повернутися до "газової війни" з Україною і припинив постачання газу з сьогоднішнього дня (йдется про газ на внутрішні потреби України). Угода про постачання газу з 1 березня залишилася непідписаною з провини самого "Газпрому".  Лютневі переговори Коболева та Мєдвєдєва успіху не мали: Москва зробила вигляд, що судовий вирок її не обходить. Передплата з урахуванням грудневого рішення Стокгольмського арбітражу на рахунки "Газпрому" надійшла, але була демонстративно повернута “Нафтогазу”.

У поточній ситуації намагання "Газпрому" диктувати власні умови нічого, крім сміху, викликати не може: стільки часу виборювати право постачати газ в Україну ("Нафтогаз" у арбітражі відстоював своє право не закупати російський газ цього року) і стрельнути собі навіть не у ногу, а у чутливе місце проміж ніг. Реакція Коболева симптоматична: “Відмовляючись постачати газ, за який було внесено передплату, “Газпром” унеможливлює виконання “Нафтогазом” рішення суду щодо закупівлі мінімальних контрактних обсягів газу”, - отже, трохи більше 1 мільярда доларів, які “Нафтогаз” мав сплатити цього року, РФ не отримає на цілком законних підставах і без витрат на апеляцію з нашого боку. “Ми також радимо нашим європейським колегам замислитися, чи варто дозволяти такому контрагентові посилювати свій і без того значний вплив на їх ринок за рахунок будівництва "Північного потоку-2", - цей ущипливий коментар Коболева просто відображує загальну позицію Європи щодо подальшого співробітництва з РФ. Ненадійність Росії у якості партнера яскраво підтверджується небажанням європейських гравців інвестувати у “Північний потік - 2” - з 10 мільярдів євро необхідних інвестицій РФ спромоглася зібрати лише 3 мільярди.

Росія не виграла жодної війни самотужки - без союзників та без "п’ятої колони" на території супротивника вона здатна лише кивати п’ятами від Нарви до Волги. "Газова війна" не виключення. Успіхи у ній Росія мала лише за часів колабораціоністських урядів в Україні. Сьогодні вона приречена на ганьбу капітуляції. І навіть обирати, чи буде це нова Берестейська або Версальська угоди, належить не РФ, а Україні з її союзниками.

Немає коментарів:

Дописати коментар