Всі публікації цього блогу є моїми особистими думками, які я вирішив оприлюднити з тих чи інших причин.
Ні в якому разі жодна публікація не є поширенням інформації. Жодна з публікацій не є ангажованою будь-ким. Жодна з публікацій не є інспірованою моїми приватними неприязними почуттями до будь-якої особи - якщо, шановний читачу, вам здасться, що воно не так, напишіть мені про це. Я пишу тут лише те, в чому переконаний особисто. Я не претендую на істину в останній інстанції і залишаю за собою право на помилку, а також право на визнання цієї помилки, її виправлення, або впертого обстоювання.

9 лютого 2016 р.

Насильство породжує лише насильство

Насильство породжує насильство у відповідь. Ескалація насильницьких методів викликає ще жорсткішу реакцію. І так - аж до незворотнього фіналу. І тут - кого більше, хто більш мотивований, той і переможе. Над цим варто замислитися нашим мудрецям. Особливо аваковим-геращенкам. Якщо є чим замислюватися, звичайно.

В ніч на 8 лютого 20 екіпажів київських поліціянтів намагалися і не спромоглися загнати на слизьке порушника. В результаті, була використана вогнепальна зброя, від якої загинула людина, що не скоювала правопорушень, була лише свідком подій. Офіційні особи МВС вельми оперативно відреагували на інцидент, оприлюднили версію, що дискредитує загиблого і затриманих - без законних на те підстав, до проведення експертиз, службового розслідування і досудового слідства.


Мене не цікавить, скільки саме екіпажів не могло щось зробити - не могли 20, підіймайте 30, 100, мільйон - мене не обходить. МВС бучно оголосило, що з 7 листопада 2015 року мій спокій охороняють професіонали. Перекрити шляхи не змогли? Знайти за кільканадцять хвилин важку техніку? Ввести в дію оперативний план? В столиці?

Більш 70 пострілів з вогнепальної зброї - лише півтора десятка з них влучили в ціль. А інші? Куди поцілили інші, хто “промазав” по порушнику? Чи може варто не виходити на вулиці, бо від шаленої кулі не застрахований? І не треба розповідати про те, що "на такій швидкості", або "сам би поцілив" - вогнева підготовка полягає на 50% з того, щоб оцінити можливість влучити, а не палити в білий світ, як в копійчину одразу, як ціль побачив.

З 7 листопада, як виявляється, керівник Національної поліції не спромоглася забезпечити підлеглих спецзасобами для спинення автомобілів порушників. Чи цих спецзасобів не було раніш? А може їх поцупили "папєрєднікі" і встановили у себе на дачі? Виявляється просто "не видали ще". Лежать десь. Це як? Де безсоромні очі керівника поліції? Де, нарешті, совість Міністра, який тут флешмоби влаштовує?

В підсумку. Нова патрульна поліція неспроможна вчасно припинити злочин навіть маючи двадцятикратну перевагу над правопорушником. Нові патрульні поліцейські не мають належної вогневої підготовки і вміння поводитися із зброєю, і використовують її неналежним чином. Нова патрульна поліція не спроможна оперативно задіяти з метою захисту законослухняних громадян інші міські служби, впровадити ефективне затримання злочинця. І нарешті, нова поліція не має належного матеріального забезпечення у зв’язку із власними організаційними недоліками.

І ще одне. “Свавільно” означає - “на свій власний розсуд”. Стаття 27 Конституції України встановлює:
Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Ніхто  не  може  бути  свавільно  позбавлений  життя.  Обов'язок  держави  ­  захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Тут немає виключень ані для законослухняних, ані для злочинців. Саме на цій статті базується і право людини на самозахист, і принципи так званої “необхідної оборони”, і як не дивно - правові засади війни проти агресора та колаборантів.

Реальну загрозу для життя конкретної людини, яку створював водій транспортного засобу, ще треба довести. Усілякі роздуми на кшталт “міг задавити” ще не доводять факту загрози і, що головне, наміру втілити цю загрозу. З іншого боку, факт позбавлення життя людини, навіть не водія, а пасажира, який безпосередньо не керував транспортним засобом - факт беззаперечний. Доводити правомірність дій поліцейських - справа слідства, безумовно. Але оголошення їх  апріорі невинними, а їхніх дій вірними - недолуга спроба виправдати свавілля.

Тим більш дивна поведінка спільноти в соцмережах, яка видає карт-бланш поліції. В зв’язку з цим, варто згадати реакцію суспільства на затримання Сашка Білого, під час якого він загинув. Хоча міліції тоді вдалося довести, що життю її співробітників загрожувала небезпека  (адже перший поранений був з боку правоохоронців), реакція суспільства була не на боці силовиків. Чому кардинально змінилося ставлення? Спрацювала маніпуляція - підміна зовнішнього вигляду, офіційної назви, неодноразового повторювання неофіційного “коп”, яке  створювало  алюзії на поліцію США? Або постійна реклама буцімто успішності реформи, проведеної в Грузії?

Протягом двох років, саме в межах кампанії реформування МВС, українців переконували в правильності і доцільності насильства по відношенню до них. Інцидент свавілля в одеській кав’ярні “Шу-шу”, вчорашній кривавий бойовик - мені ввижається, що це ланки одного ланцюгу. Це пробні шари, закиди з метою перевірки - чи далеко ще момент, коли суспільство можна буде знов приборкати репресивними заходами, залякати, скомпрометувати центральну владу і саму ідею реформування держави. Здається, час втрати суспільством контролю над силовиками і перетворення МВС на злочинне кримінальне угрупування наближається. Два роки тому суспільство вимушене було відповісти на це насильством.

Немає коментарів:

Дописати коментар