Всі публікації цього блогу є моїми особистими думками, які я вирішив оприлюднити з тих чи інших причин.
Ні в якому разі жодна публікація не є поширенням інформації. Жодна з публікацій не є ангажованою будь-ким. Жодна з публікацій не є інспірованою моїми приватними неприязними почуттями до будь-якої особи - якщо, шановний читачу, вам здасться, що воно не так, напишіть мені про це. Я пишу тут лише те, в чому переконаний особисто. Я не претендую на істину в останній інстанції і залишаю за собою право на помилку, а також право на визнання цієї помилки, її виправлення, або впертого обстоювання.

16 липня 2017 р.

У 300 слів. Навальний гріх

Журналіст Матвій Ганапольський вважає, що Навальному загрожує небезпека. Про це він пише на сайті видання "Эхо Москвы", порівнюючи Олексія Навального із покійним Борисом Нємцовим так, нібито опозиційність Навального Кремлю є доведеним фактом. Ганапольський повністю ігнорує те, що Кремль і Путін - різні речі і не президент РФ особисто визначає політику, а саме кремлівська банда. Те, що називають “системою”. Навіть самодержці російські мали дослуховуватися до бояр, чи їх без роздумів стукали табакеркою у скроню. Навальний же, навіть про людське око, не протестує проти імперської параної Кремля, отже, просто безпечний для влади. Ставити його на один щабель із Нємцовим - не лише гріх, а й маніпуляція. Але на кого ця маніпуляція розрахована? Явно не на російські маси, для яких навальні, явлинські, лимонови - телевізійне шоу, що його дивляться у перервах між бадьорими рапортами про перемоги чи у Пальмірі, чи на саміті “двадцятки”.

19 травня 2017 р.

На я/глист




Уважаемые читатели, я предлагаю вам неприятное, но поучительное с точки зрения естествоиспытателя зрелище. Я предлагаю вам поглядеть, как популярные независимые (?) СМИ загаживают отечественное информационное пространство мусором в полном соответствии с принципами боевой пропаганды, разработанными еще пресловутым КГБ СССР. Пропаганда эта, увы, направлена не откровенного врага Украины, а используется против нас. По злому ли умыслу, в силу обычной глупости ли, - не знаю. Оставляю этот вопрос на ваше разрешение. Если в процессе чтения цитат у вас возникнут неприятные ощущения в области желудка, я не виновен. Предупреждал.

16 вересня 2016 р.

Либерал и честь


В России друзей Украины ровно столько же, сколько разумной жизни на Луне. Мнение так называемых “российских либералов” меня интересует лишь в двух аспектах: насколько они вредят Российской Федерации, и насколько к ним прислушиваются украинцы. Мнение же российской богемы - писателей, актеров, певцов меня интересует еще меньше. Разве что, посмеяться над потугами российской творческой импотенции. В рядах так называемой российской оппозиции Виктор Шендерович стоит особняком: эдакий бескомпромиссный борец - бессребренник. Так его позиционирует российская пропаганда. А власть, которая, несмотря на избыток статей уголовного кодекса, позволяющих успешно бороться с инакомыслием даже среди беременных женщин и полуголых девиц, не только не может по-настоящему проучить доходягу, но и попросту прикрыть ему эфиры в прайм-тайм. Создавая видимость наличия оппозиции, Кремль уже два десятка лет пытается водить за нос легковерных иностранцев и собственное население, подсовывая им Ивана Окладского под видом Андрея Желябова. Иногда покупаемся на этот кукольный театр и мы.

2 вересня 2016 р.

В воздухе пахнет грозой

У меня ощущение скорой попытки реванша "красных директоров" в связке с "комсомольцами 90-х". Идиотской. Безнадежной, в общем-то, поскольку только идиот может не понимать, что Запад тут же закроет свои рынки и прервет контакты с реакционерами. А любимые ими затулины и глазьевы, ивановы и патрушевы тут же отожмут все, что обещали оставить в неприкосновенности. Что тихо сидя под плинтусом здесь, а лучше - слиняв сейчас, канув в забвение в теплой и тихой островной стране, можно было спокойно встретить старость. И десять миллионов без риска - лучше ста миллионов к петле на шее в придачу. Но идиоты же.