Всі публікації цього блогу є моїми особистими думками, які я вирішив оприлюднити з тих чи інших причин.
Ні в якому разі жодна публікація не є поширенням інформації. Жодна з публікацій не є ангажованою будь-ким. Жодна з публікацій не є інспірованою моїми приватними неприязними почуттями до будь-якої особи - якщо, шановний читачу, вам здасться, що воно не так, напишіть мені про це. Я пишу тут лише те, в чому переконаний особисто. Я не претендую на істину в останній інстанції і залишаю за собою право на помилку, а також право на визнання цієї помилки, її виправлення, або впертого обстоювання.

11 січня 2018 р.

Вбиваючи одне одного

Згідно зі звітом, опублікованим чотири дні тому американською «Вашингтон Пост», минулого року поліцейські США під час виконання своїх обов’язків застрелили 987 осіб. Це вже третій такий звіт, дані для якого «Вашингтон Пост» почала збирати 2015 року – через «нечитабельність і неповноту даних, що їх оприлюднює Федеральний уряд», як написано у поясненні до публікації. Журналісти, що отримали за цю ініціативу престижну Пулітцерівську премію, збирають дані з відкритих джерел – соцмереж, повідомлень преси, публічних виступів політиків тощо. Згідно з їхнім дослідженням, три роки поспіль чисельність убитих поліціянтами майже однакова: 2015 року від куль правоохоронців загинули 995 осіб, 2016-го – 963. Сухі цифри звіту миттєво розповсюдила преса, і не лише американська. Російське «Новое время» не полінувалося навіть підрахувати відсоток чорношкірих серед загиблих. У самій Америці у «поліцейському свавіллі» звинувачують поточне керівництво Білого дому, хоча у 2015-2016 роках на чолі країни був Барак Обама – улюбленець демократів.

4 січня 2018 р.

Охороняючи закон навпомацки

"Вже найближчим часом незалежні інспектори перевірять, як офіцери та керівники поліції всіх ланок знають законодавство і усвідомлюють, що реформа правоохоронної сфери має вирішальне значення для зростання довіри громадян до силових структур". Ця фраза стосується зовсім не України і не відомства Арсена Авакова. Це цитата з редакційної статті поважної "Нью-Йорк Таймс", присвяченої проблемам порушення американськими поліціянтами конституційних прав громадян. Йдеться про спеціальну процедуру "Зупини та щупай", що її було затверджено Верховним судом Сполучених Штатів аж 1968 року як виняток із четвертої поправки до Конституції США. За цією процедурою поліцейський, навіть одягнений у цивільне, може зупинити будь-кого, хто здався йому підозрілим, і обмацати його поверх одягу на предмет наявності зброї. Якщо ж він налапає щось схоже на зброю, то автоматично набуває права ретельно обшукати підозрілого. Того далекого року, як згадує архів судових рішень, трійко приятелів прогулювалися неподалік від магазину, раз у раз позираючи на вітрину. До них підійшов одягнений у цивільне офіцер поліції і, обмацавши одного з чоловіків, виявив у того незареєстрований пістолет. Адвокати любителя зброї стверджували, що офіцер не мав жодного приводу для підозри, отже порушив четверту поправку, що забороняє обшук без вірогідної причини. Однак суд прийняв бік поліцейського, мовляв, поверхневий огляд не є обшуком, а запобігання злочинам суспільно значущіше, ніж недоторканність особи.

8 грудня 2017 р.

Союз орендарів Пасадени, містечка в американському окрузі Каліфорнія, б’є на сполох. «Кожного дня ми отримуємо листи від людей про зростання ціни на наймане житло, – каже Ніколь Ходжсон, лідер союзу, в інтерв’ю місцевій «Лос-Анджелес Віклі». – Ми переживаємо кризу, що потребує нагальних дій».
За даними, що на сайті нерухомості «Зіллоу», у вересні цього року середня вартість оренди житла у Пасадені зросла на 17,6 відсотка порівняно з вереснем 2014 року. Місцева влада наразі намагається створити якийсь регуляторний механізм, аби стабілізувати вартість оренди житла у Лос-Анджелесі. Розглядаються пропозиції навіть законодавчо обмежити максимальне підвищення ренти для деяких об’єктів нерухомості трьома відсотками на рік. Союз орендарів Пасадени 15 листопада зареєстрував такий проект на най­ближче голосування в органах місцевого самоврядування, і Ходжсон сподівається, що збір підписів під ним розпочнеться вже у середині грудня.

22 листопада 2017 р.

"Гнилий оселедець" Кремля


Минулого тижня Міністерство оборони Російської Федерації поширило сенсаційну заяву, нібито військові США підтримують ІДІЛ, убезпечуючи відхід її бойовиків з оточених російсько-сирійськими силами міст. Оглядач американської "Нью-Йорк Таймс" Кристіан Керіл проаналізував заяву російського керівництва. "Спільнотам "Конфлікт Інтелідженс Тім" і "Беллінгкет" було потрібно лише кілька днів, аби упевнитися, що ця заява є суцільною брехнею, – пише він. – Адже одні зображення, надані росіянами на підтвердження їхньої версії, виявилися стоп-кадрами ролика популярної комп’ютерної гри, інші – копією фотоматеріалів, оприлюднених 2015 року Міністерством оборони Іраку про його власну діяльність". Схоплені за руку росіяни визнали, що використали підроблені докази, але спростовувати всю заяву не поспішають. Натомість вони намагаються сфабрикувати інші – "безумовно справжні" – докази. Тобто такі, на спростування яких  "Беллінгкет" витратить щонайменше місяць або два. "Російська машина брехні працює на повних обертах, попри те, що її постійно викривають у всьому світові", – пише журналіст.